новости телевидения

У програмі "Моя історія" вийшло інтерв’ю з Арсеном Мірзояном – заслуженим артистом України, який із перших днів повномасштабного вторгнення взяв у руки зброю і став на захист Батьківщини. Зараз він – амбасадор Національної гвардії України. Як змінився головний романтичний співак української естради за два роки великої війни? І яку пісню більше за все мріє заспівати? Свою історію війни Арсен Мірзоян розповів у відвертому інтерв’ю авторці та ведучій проєкту Анастасії Даугуле.

"Коли почалося повномасштабне вторгнення, я зостався в Києві, – згадує Арсен. – Разом із Олександром Положинським ми долучилися до лав ЗСУ, неофіційно. Тоді не було бажання ні писати пісні, ні слухати музику. Але одного разу командир підрозділу попросив нас підняти бойовий дух бійців. Ми знайшли гітару і почали щось награвати. Тоді в мене народилася пісня "Моя країна" – відповідь людям, які не знали, що робити. Як – що? Залишатись і ставати пліч-о-пліч, допомагати".

Зараз, за зізнанням Арсена Мірзояна, він більше волонтер, ніж співак: "Митець – це совість нації, і ти маєш це пам’ятати. Але займатися власною кар’єрою зараз не на часі. Поки в країні йде війна, про професію варто трошки забути. Усі сили треба направляти на волонтерство. А якщо й співати, то лише для того, щоб заробляти гроші на потреби ЗСУ. Це мій обов’язок".

Артист – амбасадор кількох бригад Національної гвардії України, ТРО, спецпризначенців та розвідувального батальйону. Його муза працює на те, щоб акумулювати збори і направляти їх адресно туди, де це гостро необхідно. "Ми дізнаємося про актуальні потреби військових, влаштовуємо благодійні акції і концерти, закуповуємо те, що їм необхідно, доставляємо бійцям на позиції".

Останнім часом більше за все співак переживає, що скоротилася середня сума донату: "Можна казати: "Я вірю в ЗСУ". Але краще розуміти, що це не релігія. Біда не приходить окремо в конкретну домівку. Коли загинув чийсь чоловік-син-брат, то загинув військовослужбовець ЗСУ, який захищав нас із вами. Поки військові гинуть – ми в небезпеці. Тому донат – це єдиний, найбільш примітивний обов’язок, який треба виконувати".

За два роки війни публічний імідж мужнього романтика української естради Арсена Мірзояна зазнав змін. Тепер він – суворий волонтер, який конвертує свою творчість у можливість придбати пікапи і мавіки. Але про творчість зовсім не забуває: "Зараз пишуться трохи інші пісні: історії про те, що бачив, що відчув, що відбувається. Думаю, будуть і романтичні пісні, нікуди вони не дінуться. Війна загострила почуття, підвищила цінність родини. Я навіть уже написав дуетну пісню про наші стосунки з Тонею (дружина співака – прим. ред.) І ми обов’язково маємо разом заспівати цю пісню, бо це наша історія".

Дивіться авторську програму "Моя історія" в ефірі телемарафону "Єдині новини" в слоті мовлення телеканалу "Iнтер" що два тижні – у неділю о 21:00.