новости телевидения

В ефірі загальнонаціонального телемарафону "Єдині новини" в слоті мовлення телеканалу "Інтер" вийшло інтерв’ю з Павлом Зібровим. У програмі "Моя історія" народний артист України розповів і заспівав про те, як живе під час великої війни, чим надихається і про що пише пісні зараз.

Віра, надія, любов. Павло Зібров розповів про те, як зі своєю сім’єю зустрів 24 лютого 2022 року, і як змінилось його життя під час повномасштабного вторгнення. "24 лютого я спокійно спав, десь під ранок почув якісь гуркіт, вибухи…, – згадує він. – Дружина Марина забігла в кімнату дуже перелякана, з криками: "Паша, війна!". "Яка війна, – кажу, – може, десь у кар’єрі щось підривають?!". Біля нас – військові частини, за кілометрів сім-вісім, і вони, як виявилось, туди вдарили. Потім я почув гуркіт гвинтокрилів, просто, над будинком і в той момент зрозумів, що це, дійсно, війна. Для мене це було, як обухом по голові… звичайно, у перші хвилини – паніка… Ми нікуди не збиралися, вірили, що у нас все буде добре, що наші Збройні Сили мобілізуються. Просиділи два тижні вдома, але на тлі обстрілів з’явилися проблеми зі здоров’ям. Бачу, що дружина хвилюється й не спить, тоді ми вирішили на деякий час поїхати до наших друзів – сімʼї Гросу, у Чернівці. А вже пізніше почались концерти на підтримку ЗСУ, переселенців, збори закордоном і т.д.. Життя змінилось кардинально".

Співак зізнається, що з початком великої війни у кожного українця відбулася переоцінка цінностей: "Я, наприклад, дорожу кожним своїм днем, кожною годиною. Хочу встигнути написати більше пісень, зробити більше концертів для слухачів, які мене чекають. Я – доросла людина і розумію, що від моєї позиції публічної людини дуже багато залежить. Якщо мені Господь Бог дав талант, треба ним ділитися саме тому, що це потрібно нашому суспільству. Українцям у цій боротьбі потрібна віра, надія і любов. В мене, якраз, є пісні про віру, надію і любов".

"І ворогів не зміг прощати". Слухачі, звісно, добре знають знамениту пісню Павла Зіброва "Хрещатик", чули її мільйон разів. Але тепер вона звучить інакше – співак змінив ключовий приспів: "Останні два роки співаю "Я і друзів розумів, і ворогів не зміг прощати, бо хрещений батько мій…". Я русичів не прощу ніколи за те, що натворили тут. І поки їх не зупиниш… тільки силою можна їх зупинити, з божою поміччю, з допомогою всього цивілізованого світу. Ми зупинимо цю нечисть, ми станемо нацією сильною, красивою, достойною. Будемо гордитися Україною. І будемо здобувати перемогу. А ворогів прощати не будем. Таке не прощається".

Щаслива людина. Під час великих випробувань співак випромінює життєвий позитив. А на запитання, де він знаходить джерело невичерпної енергійності й позитиву, відповідає так: "Я щаслива людина, тому що бачу: мене народ любить. А я – люблю його. Значить, любові стає удвічі-тричі більше. Зараз. Уявляєте? Я щаслива людина. Я живу в Україні, на своїй землі, оспівую рідну землю. І в мене це виходить. В мене є дружина Марина і Діанка. Це одна команда, з якою ми пишемо, творимо, їздимо, малюємо, монтуємо, не спимо, сваримося. Знову миримся, знову пишемо, знов видаємо "на гора". Так воно й буде. Я впевнений, що ми йдемо до перемоги. Світ за нас".

Життя без обмежень. 67-річний співак підпадає під мобілізаційні обмеження. Він може спокійно виїжджати за межі України, але не поспішає цього робити. "Деякі запитують мене у соцмережах: "Якщо ти живий, чому ти в окопах співаєш, а не воюєш на фронті?", –говорить він. – Так, здоров'я в мене вистачає, тільки ненадовго. На довгі дистанції я вже, безумовно, бігти не зможу. А ще, вважаю, що культурний фронт дуже важливий. Не можуть усі люди піти зараз на "нуль", взяти автомати, сісти в танки і воювати. Ні, має бути міцний тил. Мають працювати підприємства, фабрики, заводи. І, безумовно, артисти мають працювати на своєму місці, якщо вони професіонали. Вони мають показувати приклад, втілювати в життя віру і надію – те, що зараз потрібно. Конче потрібно".

Вуса – бренд. Знамениті вуса Павла Зіброва стали справжнім брендом. Співак їх, навіть, застрахував на велику суму і кинув курити цигарки, щоб часом не обпалити. Але в інтерв’ю зізнався, що готовий їх поголити: "Пожертвую своїм волоссям на Збройні сили. За мільйон доларів можу збрити вуса, щоб пожертвувати гроші на нормальний танк. І… – на Москву. Зараз думаю, як це все зробити в соцмережах, щоб пішло і ми зібрали гроші".

Співоча Україна. Павло Зібров після закінчення війни бачить Україну квітучою, сильною, впевненою і… співочою: "Українці відчули, що ми – величезна нація. Тому тепер нам тільки потрібно, щоб закінчилась війна перемогою. І до нас прийде весь світ. Всі захочуть їхати в Україну, помагати нам відбудовувати села, міста, фабрики, заводи. Тут буде розквіт будівництва, мистецтва. Буде розквітати наша Україна. А я після перемоги, на радощах, буду співати пісень. Де тільки зможу. Скільки витримає моє горло. Буду співати, на Хрещатику, з військовим оркестром. А за мною буде йти натовп щасливих українців – дітей, бабусь, військових. Будем йти співати наших пісень, прославляти Україну".

Повне інтерв’ю з Павлом Зібровим у проєкті "Моя історія" – https://youtu.be/lbmsCyaBqYw?si=0DO5o9D9VCVM-k9H