В програмі "Моя історія", в ефірі загальнонаціонального телемарафону "Єдині новини" в слоті мовлення телеканалу "Інтер" вийшло інтерв’ю з народним артистом України, композитором Олександром Злотником. Видатний композитор, на музиці якого зростало декілька поколінь українців, відверто розповів ведучій Анастасії Даугуле, чи є майбутнє в української академічної музики, чому українці такий співочий народ, коли буде написана головна пісня про російсько-українську війну і що означає "внутрішня мобілізація" для музиканта.
Внутрішня мобілізація. З самого початку творчого шляху в біографії Олександра Злотника поєдналися композиторська, педагогічна та просвітницька діяльності. Автор симфонічних творів, хорів, мюзиклів та музики до багатьох пісень і кінофільмів зараз керує одним з найкращих вишів, який готує музикантів – Київською муніципальною академією музики імені Р.М.Глієра. Легендарний композитор зізнається, що повномасштабна війна на території України дуже вплинула на його студентів: "Я бачу, як страждають і гинуть наші люди, як борються зі злом, яке на нас насунулось. Переживаю за своїх студентів, за вчителів, за викладачів. І для мене – це час внутрішньої мобілізації. Я помітив, що мої студенти також зібрані. Вони зараз грають краще, ніж раніше. Вони виконують твори значно свідоміше. Вони роблять шалені успіхи на міжнародних конкурсах. Я дивлюсь на них і кажу: "Ваші успіхи демонструють характер. Показують, яка Україна сильна, творча і талановита".
За словами артиста, незважаючи на великі випробування, які випали на долю України під час війни, зараз обов’язково потрібно розвивати всі види музики, в тому числі й класичну: "Академічна музика в своєму найкращому прояві – це найвищий стан людини, її емоції, її філософія, її мислення, відчуття. Хіба ми можемо заборонити Моцарта, Бетховена чи Баха? Знаєте, як говорять: "Все минає, а музика – вічна". Так, має бути молодіжна музика, клубна музика, але й повинна бути музика для душі, для розуму, для роздумів, для психологічного стану. Без цього не може існувати людина. Справжня людина".
Культурна спадщина України. На думку Олександра Злотника, кожна культура має свій унікальний напрямок і Україна не виняток. У нас є прекрасна музика, за яку треба боротися, щоб її не розчавили й не знищили. "Той факт, що українці – дуже музична і співоча нація обумовлений конкретними цифрами, – підкреслює композитор. – В ЮНЕСКО, наприклад, зареєстровано понад 15 тисяч українських народних пісень. Це перше місце. На другому місці італійці – 7400 пісень. Українці мають колосальну базу. Багато років люди передавали пісні з покоління в покоління, запам'ятовували і накопичували. Якби їм це було не потрібно, то не було б і цієї нації, і цієї землі"
Таємниці народного хіта. Легендарний музикант вважає, що справжній народний хіт має бути генетичним, мати свою географію. Першим хітом Злотника стала пісня "Гай, зелений гай", яку в 1982 році він за добу створив разом з Назарієм Яремчуком та Юрієм Рибчинським: "Я написав рухливу буковинську мелодію і єдине, що попросив: "Юро, у віршах обов'язково мають бути фрази "гай, зелений гай" і "грай, музико, грай!" І ці слова, звісно, були. Коли Назарій забрав ще гарячі ноти, він одразу сказав: "Все, у мене є шлягер". І що ви думаєте? Через півтора місяця цю пісню вже співав ансамбль "Смерічка". Вона зазвучала повсюди. Але одразу ж один дуже відомий поет зі Львова написав вкрай неприємне: "Що це за вірші? Погані дуже!". До нього приєднався музичний критик Іван Лепше: "Що це за музика? Навіщо нам такі югославські інтонації?" І пісню зняли з ефіру. Вона звучала лишень сім днів. Але, знаєте, то був як джин, випущений з пляшки. Пам'ятаю, як в одному ресторані в Чернівцях до мене підійшов керівник, став на коліна, цілує руку. Я кажу: "Ти що робиш?" А він каже: "Дякую тобі, годувальник. Пісню по п'ятнадцять разів за вечір замовляють за гроші". Заробляли люди прекрасно. Розумієте? Якщо є справжня пісня, то знищити її дуже складно".
3 в 1: поезія, музика, виконавець. Олександр Злотник стверджує, що справжня пісня – це зброя. "Вона або пригнічує, або вбиває, або дає силу, або дає віру, або дає впевненість. Для мене завжди були основними чотири філософські поняття: життя – смерть, любов – ненависть. Це все є в пісні, якщо вона справжня, а не простий набір нот чи слів". А на запитання, чи з'явиться в Україні головна пісня російсько-української війни відповідає впевнено: "Так. Тому що час… він фільтрує. І події, вони фільтруються. Якби ви знали, скільки є пісень на військову тематику, але вони ніякі. Водночас, є пісні, від яких болить душа, чи, навпаки, піднімаються вгору емоції. Оце справжня поезія, справжня музика, справжній виконавець – 3 в 1 має бути в головній пісні про Велику війну".
Повне інтерв’ю з Олександром Злотником у проєкті "Моя історія" –https://www.youtube.com/watch?v=uKmcZDYEq4M
Дивіться авторську програму "Моя історія" в ефірі телемарафону "Єдині новини" в слоті мовлення телеканалу "Інтер" щонеділі о 21:20.
|